Трихомоніаз під час вагітності становить небезпеку для здоров’я жінки і її майбутньої дитини. Трихомоніаз — це інфекційне венеричне захворювання, що передається статевим шляхом. Збудником хвороби є бактерія трихомонада, яка відноситься до класу джгутикових паразитів. Щорічно відбувається близько 170 млн випадків зараження, у тому числі майбутніх мам.
Як протікає трихомонадная інфекція при вагітності?
Трихомонади — вагінальні бактерії, тобто зараження відбувається переважно статевим шляхом, ймовірність побутових способів зараження мінімальна. Цей одноклітинний паразит викликає ураження слизової оболонки сечівника у жінок. Протягом останніх років трихомонади стали адаптуватися і маскуватися під інші типи клітин на зразок тромбоцитів або лейкоцитів, що може значно ускладнити діагностику захворювання.
Бактерія швидко гине в сухості, оскільки їй для життєдіяльності потрібна волога. Також трихомонада гине при підвищенні температури за позначку +40º С, при впливі прямих сонячних променів, антисептиків і т. д. Інкубаційний період хвороби від 2 днів до 2 місяців. Протягом останніх років змінилася клінічна картина перебігу захворювання: гостра симптоматика (свербіж, печіння і біль у піхві, тяжкість внизу живота, неприємний запах, пінисті виділення) поступилася місце повільної стадії хвороби відразу після інкубаційного періоду.
Тому ознаки хвороби можуть не проявлятися до 6 місяців після моменту зараження.
Трихомоніаз при вагітності має такі ознаки:
У певного відсотка жінок захворювання може протікати безсимптомно.
Тести на ІПСШ проводяться кілька разів протягом вагітності, лікування може бути призначено негайно, але ряд препаратів можна застосовувати, тільки починаючи з 13 тижня.
Аналіз на наявність інфекції проводиться на підставі мазка, отриманого із задньої стінки піхви. Якщо перевірити мазок відразу, то бактерії ще не встигнуть висохнути, будуть перебувати в активному стані і при цьому досить легко помітні.
Як підтверджує аналізу береться посів на флору, що припускає приміщення збору в середовище, сприятливе для розмноження бактерій. Подібний аналіз дає можливість провести оцінку кількості збудника і його чутливість до антибактеріальних препаратів, що використовується при підборі методу лікування.
Третій можливий варіант — діагностика методом ПЛР, що визначає наявність ДНК трихомонад.
За запевненням багатьох фахівців, хвороба не має згубного впливу на плід, однак трихомоніаз і вагітність — несумісні речі.
Справа в тому, що при перебігу інфекції в піхві формується агресивна середовище, яка може чинити негативний вплив на нижню частину плодового міхура. Це, в свою чергу, може спричинити передчасне відходження навколоплідних вод, тобто спровокувати викидень.
Лікування краще починати відразу після підтвердження діагнозу, але є ряд обмежень у застосуванні медикаментів при трихомоніазі під час вагітності до терміну в 13 тижнів. Крім того, у бактерій є властивість, яка негативно позначається на здоров’ї матері: трихомонади можуть поглинати інші мікроорганізми, не руйнуючи їх. Таким чином, можуть з легкістю проникати в глибину матки інші хвороботворні паразити і бактерії начебто хламідій або гонококів. А вони, в свою чергу, представляють вкрай високу небезпеку для майбутнього малюка. Без лікування є істотний ризик заразити дитини в процесі пологів. Новонародженого можна лікувати, але це зробить негативний вплив на його стан.
Дуже важливе питання, яке турбує багатьох: чи можна завагітніти при трихомоніазі? Так, можна, і причини часто в незапланованої вагітності і незнання власного статусу. Іноді трапляється, що трихомоніаз під час вагітності проявився симптоматично, хоча і до зачаття протікав безсимптомно, тобто жінка виступила пасивним носієм, не підозрюючи про хвороби.
Лікування патології при вагітності
Як здійснюється лікування трихомоніазу у вагітних?
Трихомоніаз при вагітності потребує стаціонарного лікування, тривалість якого становить від 2 до 4 тижнів, при цьому обов’язково треба лікувати і партнера теж.
Трихомоніаз у вагітних у 1 триместрі (до 13 тижня) лікується медикаментозним способом тільки щоденною змазуванням сечовипускального каналу і піхви розчином калію. Незважаючи на те, що основними препаратами для терапії є засоби на основі імідазолу, лікування можна починати тільки після закінчення строку на 13 тижнів, вони протипоказані в перші 12 тижнів вагітності.
З терміну в 13 тижнів показано лікування вагінальними свічками, кремами або гелями з похідними імідазолу на ніч протягом 1 тижня.
Використання препаратів рекомендовано короткими курсами, оскільки це менш шкідливо для матері і плода, хоча і менш ефективно.
Після закінчення 2 триместру вагітності (з 13 по 24 тиждень), тобто починаючи з 25 тижня, Тинідазол і 
Метронідазол слід призначати з обережністю через прояви можливих побічних канцерогенних ефектів в період лактації.
Після лікування необхідно провести повторну діагностику для підтвердження успішного результату.
Якщо ж захворювання виявлено до вагітності, то його спершу необхідно пролікувати, а потім планувати дитину. Спосіб лікування трихомоніазу той же воно проводиться препаратами на основі імідазолу повноцінним курсом, негайно після отримання позитивних результатів тестів. У даній ситуації немає необхідності застосування коротких курсів, можна застосувати більш тривалий, але ефективний.
Які наслідки хвороби у вагітних?
Інфекція крім безпосередньої небезпеки порушення здоров’я у жінок може спричинити за собою і інші вельми неприємні наслідки: пієлонефрит, цистит і навіть безпліддя, якщо не діагностувати та вчасно не лікувати трихомоніаз при вагітності.
У цьому випадку наслідків буде більше, і вони торкнуться також дитини.
Приблизний перелік ускладнень, які можуть бути викликані хворобою у жінок:
- передчасні пологи;
- викидень;
- народження дітей з малою вагою;
- трубне безпліддя;
- розвиток раку шийки матки.
Неприємні наслідки стосуються і чоловічої половини. Ускладнення у чоловіків:
- розвиток простатиту;
- запалення насінних пухирців (везикул);
- запалення сечовипускального каналу;
- підвищений ризик зараження ВІЛ.
До трихомониазу потрібно поставитися з усією серйозністю і до його лікування відповідно. Для жінок на період терапії важливо також стежити за відновленням мікрофлори піхви.
Необхідно обстежувати і лікувати обох партнерів, щоб уникнути рецидивів захворювання.
Протягом усього періоду лікування виключені статеві контакти, аж до повного одужання.
x
https://www.youtube.com/watch?v=XnnZzHbJXZ8
Категоричної відповіді на запитання, коли можна відновити статеві відносини і планування вагітності, немає. Є рекомендації фахівців: утриматися від сексуальних контактів обома партнерами від 1 до 2 тижнів як мінімум, а краще — до підтвердження негативних результатів контрольних аналізів.