Основний шлях зараження при теніаринхозі — аліментарний. Передача яєць паразита здоровій людині від хворої і самозараження неможливі. Бичачий ціп’як недарма отримав свою назву, життєвий цикл паразита протікає з обов’язковою зміною господарів, основними серед яких вважаються корови. З допомогою рогатої худоби фіни бичачого ціп’яка проникають в організм людини. Потрапляючи з випорожненнями у грунт, членики розриваються і з них виділяються яйця. Вони розповсюджуються комахами, потрапляють на траву, разом з якою їх ковтають корови. Це явище особливо часто спостерігається в районах, де для удобрення грунту використовуються фекалії.
У шлунку тварини оболонка яйця розчиняється, з нього виходить онкосфера (інвазивна форма хробака, здатна проникати крізь стінки кишечника). Через 120 днів після впровадження в м’язи вона перетворюється в фіну — світле округле утворення невеликих розмірів, що містить зародок паразита, що нагадує статевозрілого хробака. Для подальшого розвитку фінна повинна потрапити в шлунок людини.
У м’ясі однієї корови може міститися кілька десятків тисяч зародків бичачого ціп’яка. У м’язах корови паразит живе не більше 3 років, після чого гине.
Шляхи зараження бичачим цепнем
Основний шлях зараження тениаринхозом — це вживання в їжу інфікованої яловичини, непрошедшей термічну обробку. У групу ризику входять люди, які працюють з великою рогатою худобою, співробітники м’ясопереробних комбінатів. Шлях проникнення фіни бичачого ціп’яка в один організм, а способи можуть бути різними.
Особливо небезпечне вживання національних страв північних народностей. Багато з них готуються з сирого м’яса, наприклад, строганина з оленини, яка піддається лише короткочасної заморожуванню. Інфікування може відбутися при вживанні страв з великих шматків м’яса, що готуються не більше години. У таких випадках фіни можуть залишатися життєздатними і з легкістю проникати в шлунок людини.
Переробка м’яса у фарш не сприяє знищення личинок бичачого ціп’яка. З іншого боку, інвазивні форми мають досить великі розміри, що дозволяє вчасно помітити їх. В зараженому м’ясі фіни зберігають життєздатність протягом 24 годин.
Досить рідкісний спосіб попадання бичачого ціп’яка в організм людини — це вживання яловичого шашлику. Фіни можуть залишатися життєздатними в недостатньо просмажених великих шматках м’яса. Єдиним способом запобігання зараження є тривале заморожування при -18 °С. Як зрозуміти, що зараження вже сталося?
Клінічна картина тениаринхоза
Захворювання буває гострим і хронічним. На 1-й стадії виражених симптомів захворювання не спостерігається, тому клінічна картина гострого тениаринхоза вважається стертою. Хронічна форма захворювання характеризується появою 4-х синдромів.
Астено-вегетативний включає загальну слабкість, підвищену стомлюваність, безсоння, запаморочення, часті зміни настрою. До диспепсичним відносять такі ознаки, як нудоту, блювоту, біль в епігастральній ділянці, діарея, змінну запором, слинотеча. При абдомінальній формі перебігу тениаринхоза симптоми проявляються у вигляді болів у животі, не мають певної локалізації. Це можуть бути неприємні відчуття в шлунку, клубової області або внизу живота. При паразитуванні бичачого ціп’яка втрата апетиту може змінюватися різким його підвищенням.
Іноді єдиною ознакою тениаринхоза є вихід члеників хробака з фекаліями. Будь-яких інших скарг пацієнт не пред’являє. Загальний аналіз крові відображає помірну еозинофілію, лейкопенію та анемію. Наявність черв’яка в кишечнику сприяє зниженню кислотності шлункового соку. Крупні паразити можуть виявлятися при рентгенологічному дослідженні органів черевної порожнини.
Важкі форми захворювання сприяють розвитку кишкової непрохідності, прободению стінки органу і розвитку перитоніту. Черв’як може проникати в жовчний міхур, апендикс і шлунок. Токсичні речовини, що виділяються паразитом, що негативно впливають на стан травної системи, так і всього організму. Особливо важко теніаринхоз протікає у дітей. Дитина стає неспокійним, погано спить і їсть, відстає у фізичному і розумовому розвитку.
Як позбутися паразита
Лікування: теніаринхоз дуже серйозне захворювання і вимагає гранично уважного до себе підходу. Для терапії використовуються потужні протигельмінтні препарати.
Особливе значення має підготовка, що включає дотримання спеціальної дієти:
Харчуватися рекомендується 5-6 разів на день маленькими порціями.
Фенасал — найбільш ефективний засіб для лікування тениаринхоза. Існує 2 схеми його прийому. Згідно з першою, напередодні ввечері людина вживає легку їжу, після чого приймає розчин чайної соди (1 ч. л. порошку розчиняють в 100 мл теплої води). Через півгодини потрібно випити воду з розчиненою в ній таблеткою Фенасала. Дози визначаються лікарем на основі віку та ваги пацієнта. Ту ж процедуру проводять зранку натще. Під впливом препарату хробак гине і виводиться з каловими масами. Додаткових коштів використовувати не потрібно.
x
Лікування можна проводити в домашніх умовах, в цей період людина повинна щодня міняти натільну і постільну білизну, дезінфікувати туалет і регулярно мити руки. Ефективність терапії оцінюють на підставі результатів аналізу калу, який проводиться через 3 місяці після вигнання паразита. Фенасал може бути замінений Більтріцідом.
Перед дегельминтизацией рекомендують ставити очисну клізму, після прийому Фенасала давати проносне. Всю дозу потрібно випити протягом півгодини. Якщо акту дефекації протягом 3 годин не відбувається, клізму роблять повторно. Це полегшить вихід паразита з кишечника. Профілактика тениаринхоза полягає в тривалій термічній обробці яловичини. Перед приготуванням м’ясо необхідно оглядати на наявність фін бичачого ціп’яка.