Не у всіх на слуху грецьке слово “паренхіма”. Їм називають тканина, що вистилає людську нирку. Паренхіма нирки виконує велике навантаження по підтриманню нормальної життєдіяльності не тільки органу, але і всього організму в цілому. Завдяки їй завжди в балансі знаходяться рідини внутрішньої флори і електроліти. Спеціальні системи організму, що відповідають за концентрацію сечі і її виведення, допомагають ниркам у їх нелегкій роботі.
Як влаштована паренхіма?
Головна частина паренхіми нирок складається з мозкового і кіркового шарів. Перший являє собою внутрішню тканину, другий – зовнішню. Якщо розглядати паренхіму зовні під мікроскопом, можна побачити, що вся вона – суміш маленьких грудочок, обплетених судинами. Саме тут і накопичується сеча. Внутрішній шар – це сукупність каналів, має пірамідальне будова. По цих каналах проходить рідина.
В залежності від віку, товщина паренхіми нирки може бути різною. Вона досягає не більше двох з половиною сантиметрів, але і не повинна бути менше півтора сантиметрів, якщо людина ще молодий. Тим же, кому за шістдесят, загрожує стоншування паренхіми, і ниркова тканина в цьому віці зазвичай представлена шаром максимум в 1,1 сантиметра завтовшки.
Незважаючи на те що нирка порівняно легко захворює, наприклад, у пацієнта може бути виявлена кіста правої нирки або можуть утворитися каміння в межах органу, у неї є унікальна здатність приводити в норму втрачені функції.
Повернутися до змісту
Які процедури дозволяють досліджувати ниркову тканину?
Хоча паренхіма нирки вкриває орган від впливів зовнішнього середовища і сама добре захищена, все одно її легко можуть атакувати хвороби. Щоб вчасно виявити почалися зміни в нирці, лікарі-фахівці проводять ряд процедур та досліджень пацієнта, до яких відноситься:
- ультразвукове дослідження;
- КТ (комп’ютерна томографія);
- МРТ (магнітно-резонансна томографія).
Така діагностика спрямована на визначення структури паренхіми, вивчення внутрішнього стану нирки, своєчасне виявлення патологічних процесів, які можуть протікати усередині нирки, обстеження інших прилеглих органів, щоб виключити ризик їх захворювання важкими недугами.
Якщо після розгляду паренхіми з допомогою медичного обладнання виявиться, що норма товщини шару підвищена, тобто перевищує 2,5 сантиметра, необхідно бити тривогу і в терміновому порядку обстеження в лікарні.
Повернутися до змісту
Що впливає на зміну паренхіми?
Припустимо, що в процесі діагностування пацієнта з’ясувалося: розмір паренхіми змінився. Виходить, що і сама нирка стала більше або менше. Якщо більше, мова може йти про гострому дифузному недугу. Якщо ж сталося стоншування паренхіми, імовірно в організмі прогресує хронічне захворювання.
Дифузна патологія нирки може бути викликана запаленнями в грудочках, з яких складається зовнішній шар паренхіми, її виникненню сприяють сечокам’яна та ендокринна хвороби, наприклад, цукровий діабет. Якщо в місцях виведення сечі з’являються жирові бляшки, це також може привести до виникнення захворювань паренхіми нирок.
Про який діагноз не йшла мова, його може поставити тільки лікар, для чого пацієнту потрібно пройти обстеження в лікарні.
Крім описаних причин, викликати підвищену або знижену ехогенність паренхіми можуть і інші захворювання, як, наприклад, різні кісти та онкологія. Остання включає доброякісні та злоякісні пухлини, в числі яких аденома, онкоцитома, що відносяться до успішно лечащимся утворень.
Розміри таких шишок приблизно 100-150 мм, бувають пухлини і великих об’ємів. На перших стадіях розвитку вони не викликають ніяких ознак. Симптоми виникають лише після того, як сечовивідні канальці будуть здавлені, і сеча почне погано відходити з організму.
Куди важче проводити лікування пухлин злоякісної структури, адже в цьому випадку розвиваються метастази, які можуть народитися в одному органі, в іншому та ще й часто рецидивують.
x
Може боротьба з недугою, зокрема, тому, що ракові утворення спочатку не проявляють себе, а коли виявлять, залишається тільки звертатися до хірурга за оперативною допомогою. Щоб такого не сталося, настійно рекомендується негайно записуватися на прийом до лікаря якомога раніше, при першому ж почуття нездужання.
Кісти теж досить часте явище в житті нирок. Вони можуть розвиватися поодинці, а можуть і цілими групами. Звичайні для них розміри – близько 3-5 сантиметрів. Всередині кісти знаходиться рідина. По мірі росту пухлина тисне на нирку і сусідні органи і судини. Занадто велика кіста вже не підлягає традиційному лікуванню, і пацієнту призначають операцію з її видалення, іноді разом з органом, який був вражений.