Інтерстиціальним нефритом називається захворювання, яке носить запальний характер і вражає ниркові канальці та інтерстиціальні тканини. При інтерстиціальному нефриті ниркова тканина не змінюється, хвороба не вражає область чашок і мисок. Захворювання не має вікових рамок і може бути діагностовано навіть у новонароджених дітей.
Найчастіше патологічні процеси в нирках з’являються у людей від 20 до 50 років. Хронічний інтерстиціальний нефрит вважається серйозною формою захворювання, так як, якщо не вжити заходів для лікування, хвороба здатна трансформуватися в нефросклероз – зморщування нирки, що загрожує сумним кінцем.
Причини виникнення захворювання
Порушення правильної функціональності нирок під впливом запального процесу може виникнути із-за ряду таких причин, як:
Якщо діагностування хвороби не зміг встановити причину його виникнення, прийнято називати дану форму нефриту ідіопатичною.
Повернутися до змісту
Характерні симптоми
Прояв симптомів залежить від ступеня патологічних процесів у нирках та інтоксикації організму.
Існують дві форми хвороби: гострий і хронічний інтерстиціальний нефрит.
Кожній формі властиві свої симптоми. Але небезпека цього захворювання в тому, що воно довгий час може себе ніяк не проявляти і непомітно перейти в хронічний тип.
Гострий інтерстиціальний нефрит проявляє себе такими симптомами, як:
Симптоми виявляють себе вже через кілька днів після поразки органу. Виникає ниркова недостатність, ступінь тяжкості якої може швидко прогресувати, тому дуже важливо почати лікування. Якщо своєчасно вжити всі необхідні заходи, то через 2-3 дні стан пацієнта стане стабільним. Відновлення функціональності органів сечовидільної системи відбудеться не раніше ніж через 3 місяці інтенсивної лікарської терапії.
Хронічний інтерстиціальний нефрит на початку свого розвитку практично ніяк себе не показує. Його симптоми зводяться до:
- болі в попереку та животі;
- швидкої стомлюваності;
- збільшення середньодобового кількості виведеної сечі, понад 1800 мл на добу.
Явною ознакою хронічної форми захворювання є помірна втрата білка, який виходить разом з сечею, помірна протеїнурія, а також втрата лейкоцитів і еритроцитів, які виходять з організму таким же чином. При хронічному інтерстиціальному нефриті в сечі утворюються кристали різних солей. Далі відбувається порушення регуляції канальної секреції нирок і зниження щільності сечі. Остання стадія хронічної форми нефрозу нирки характеризується нирковою недостатністю, розвиваються фіброзом і нефросклерозом.
Від загальної кількості у 6% новонароджених дітей діагностується інтерстиціальний нефрит. Більшість таких дітей недоношені. Захворювання розвивається на тлі:
- гіпоксії;
- токсичного впливу навколишнього середовища;
- дисплазії ниркових тканин;
- прийому лікарських препаратів;
- порушення метаболічних процесів.
Хвороба нирок може обтяжуватися порушеннями діяльності центральної нервової або імунної систем.
Інтерстиціальний нефрит у дітей супроводжується набряками й підвищеним рівнем сечовини в аналізі крові.
Іноді присутні симптоми ниркової недостатності. Гострий інтерстиціальний нефрит зазвичай яскраво себе проявляє, що дозволяє лікарям якомога швидше приступити до лікування. Але бувають випадки, коли симптоми хвороби не вказують на наявність патологічних процесів у нирках, і тоді інтерстиціальний нефрит переходить в хронічну форму.
Повернутися до змісту
Способи діагностики
Оскільки хвороба може носити невиражену симптоматику, при перших скаргах та підозри на нефрити лікар призначає ряд лабораторних та інструментальних досліджень. Особливу увагу приділяють вмісту в аналізі сечі рівня у-глютамилтрансферазы і лужних фосфатів. Якщо їх вміст перевищує норму, то це підтверджує діагноз. Також підвищується ехогенність ниркових паренхим.
Обов’язковим вважається УЗД.
Повернутися до змісту
Лікування інтерстиціального нефриту
При постанові даного діагнозу перше, що рекомендується зробити, це відмовитися від приймання всіх лікарських препаратів, які могли стати причиною хвороби. Пацієнт госпіталізується. Після відміни препаратів здається повторний аналіз крові на визначення рівня сечовини та креатиніну в плазмі. Якщо хвороба продовжує прогресувати, то головним етапом лікування стає з’ясування причини виникнення інтерстиціального нефриту і знаходження способів її усунення.
Призначається дієта, яка повинна повноцінно заповнювати необхідну кількість білків, жирів, вуглеводів і вітамінів, що вимиваються з сечею. Заповнити відсутню кількість білків можна рослинними жирами і молочними продуктами.
При підвищенні артеріального тиску необхідно звести до мінімуму прийом повареної солі. Коли хвороба підкріплюється поліурією, замість води рекомендується вживати морси, киселі, чай і компоти.
Вводиться обмеження на продукти з підвищеним вмістом білків тваринного походження. Не рекомендовано вживати маринади, копченості і прянощі. При частому сечовипусканні медикаментозно коригують вміст натрію і калію в організмі пацієнта.
Стероїдні гормони призначаються тільки в тому випадку, якщо не вдається швидко визначити причину інтерстиціального нефриту і призначити ефективне лікування, а також при важкому перебігу захворювання. Призначають препарати, дія яких націлене на поліпшення процесів мікроциркуляції.
Лікування призначається індивідуально для кожного пацієнта і передбачає відновлення і зміцнення всіх ниркових функцій.
x
Повернутися до змісту
Профілактичні заходи
Щоб запобігти ймовірність розвитку інтерстиціального нефриту, необхідно дотримуватися деяких профілактичних заходів, таких як:
- вживання добової норми рідини;
- вживання будь-яких лікарських препаратів тільки з дозволу лікаря;
- своєчасне лікування будь-яких інфекційних і вірусних захворювань;
- не допускати надмірних фізичних навантажень;
- не переохолоджуватися.
Профілактика будь-яких захворювань, не тільки тих, які пов’язані з сечовидільної системою, полягає у веденні здорового способу життя.
x
http://www.youtube.com/watch?v=hjR-DTYKotA
При першій підозрі на інтерстиціальний нефрит обов’язково необхідно звернутися за допомогою в спеціалізований медичний заклад. В даній ситуації допоможуть такі лікарі, як уролог, терапевт і нефролог. При ненаданні своєчасної допомоги та проведення належного лікування існує ризик розвитку ниркової недостатності, яка небезпечна для життя людини.