Запалення нирок – серйозне захворювання, але пацієнти нерідко вважають його лише різновидом застуди. Багато в чому це пояснюється тим, що при загостреннях пієлонефриту симптоми хвороби часто виражені слабо і не заподіюють сильних страждань.
Однак якщо пієлонефрит не лікувати або лікувати неправильно, загнана всередину недуга може призвести до важких наслідків, аж до печінкової недостатності, що загрожує життю. Тому необхідно знати, що являє собою запалення нирок і які його симптоми, щоб навіть при незначних ознаках захворювання вчасно звернутися до нефролога, уролога.
Особливості хвороби
Пієлонефрит – захворювання інфекційне, запальний процес охоплює ниркову балію (систему, що здійснює виведення сечі) і самої тканини нирки. Його збудниками можуть бути і кишкові палички, і стафілококи, гонококи, стрептококи, протеї.
Інфекція впроваджується в одну або обидві нирки двома шляхами. Вона може розноситися кровотоком. Запальний процес спалахує бурхливо, і розвивається гострий пієлонефрит. Але частіше хвороботворні мікроорганізми проникають в нирки через сечовидільну систему. В такому випадку зазвичай розвивається хронічний пієлонефрит (див. відео). Він може протікати протягом багатьох років мляво, без виражених симптомів, і пацієнт це навіть не підозрює.
Але при цьому в тканинах поступово відбуваються склеротичні процеси, які в підсумку здатні зморщити нирку і паралізувати її діяльність. Загроза омертвіння органу особливо зростає при таких супутніх захворюваннях, як цукровий діабет, камені в нирках, аденома простати, вроджені аномалії сечовивідних шляхів.
Пієлонефрит може бути первинним (неускладненим), коли інфікування відбувається через кровотік. Він зустрічається приблизно у 16% випадків, а у 84% випадків реєструється.
Вторинний пієлонефрит ускладнений порушеннями в сечових шляхах. З-за їх звуження, наявності каменів або пухлин може виведення сечі, і відбувається її застій. У молодому віці пієлонефрит частіше хворіють жінки, а в літньому – чоловіки.
При хронічній формі хвороби структури нирок можуть інфікуватися постійно, і часом вона протікає приховано, без загострень. При рецидивуючому захворюванні періоди ремісії, коли ніяких ознак хвороби немає і пацієнт почуває себе цілком задовільно, раптом змінюються загостреннями. Найчастіше це відбувається навесні і восени через зниження імунітету, холодної, вітряної погоди і застуд.
Повернутися до змісту
Симптоми загострення
Правильно трактувати їх часом буває не так просто. Для загострень пієлонефриту характерні тупі болі в області попереку. Можуть з’являтися головні болі, субфебрильна температура (37,0-37,5 °С), посилене сечовиділення, загальна слабкість, погіршення апетиту, блідість шкірних покривів. Можливі стрибки артеріального тиску, особливо у гіпертоніків.
Однак загострення хронічного пієлонефриту можуть набувати і яскраво виражені симптоми гострої форми захворювання. Це насамперед так званий приголомшливий (тобто дуже сильний) озноб, інтенсивне потіння, невтолима спрага, нудота, повна втрата апетиту і сильні болі в області попереку. Динаміка температури тіла носить стрибкоподібний характер: вона може різко підніматися до 38-40 °С, то падати до субфебрильного рівня.
І все ж, незважаючи на настільки велику варіабельність, варто запідозрити загострення пієлонефриту при таких симптомах, навіть якщо вони виражені слабо:
- відчуття тяжкості в попереку;
- загальна слабкість;
- швидка втомлюваність;
- субфебрильна температура;
- прискорене сечовипускання по ночах;
- невеликі набряки обличчя, кистей рук вранці і гомілок, стоп вечорами;
- сухість у роті;
- озноб;
- головні болі;
- підйом артеріального тиску.
Ці симптоми виражені сильніше, якщо уражені обидві нирки. Тоді до них нерідко приєднуються і позиви до блювоти.
Вони свідчать про те, що із-за збою в роботі нирок розвивається інтоксикація отруйними продуктами обміну речовин, що містять сполуки азоту, які не виводяться з організму.
Повернутися до змісту
Причини і діагностика загострень
Патологічні мікроорганізми можуть довго перебувати в нирках у стані «сплячки». Але як тільки виникають сприятливі умови для їх розмноження, вони активізуються, і пієлонефрит загострюється. Цьому часто сприяє утруднений відтік сечі за наявності каменів у нирках, їх опущення (нефроптозу), звуження просвіту сечоводу.
Загострення посилюють супутні захворювання: хронічний цистит, статеві інфекції, хвороби ротової порожнини і дихальних шляхів, цукровий діабет, гепатити, туберкульоз. Але найпоширеніша причина – переохолодження організму і дефіцит вітамінів, макро – і мікроелементів, які різко послаблюють імунітет. До факторів ризику належить і вагітність.
Так як ниркова симптоматика часто виражена слабо, першорядне значення для правильної діагностики має визначення активних лейкоцитів в аналізі сечі. Їх зміст підвищено і в крові. За допомогою лабораторних аналізів можна виявити в сечі наявність гною, альбумінів.
Методом пальпації виявляється наявність симптому Пастернацького. Він характерний для пієлонефриту, а також для утрудненого відтоку сечі з нирок, сечокам’яної хвороби: пальпація виявляється болючою.
УЗД і оглядова рентгенограма дозволяють перевірити розміри нирок, які зазвичай зменшені. Урограммой виявляється зниження їх функціональної спроможності, стан чашечок і сосочків. А ангіографія допомагає визначити стан кровоносних судин нирок.
При проведенні цистоскопії нерідко спостерігається виділення мутної сечі з домішками пластівців з одного чи обох сечоводів. Хромоцистоскопія дозволяє диференціювати первинний і вторинний пієлонефрити. Нарешті, завдяки скануванню можна виявити наявність, локалізацію і масштаби склеротичних вогнищ у нирках.
Повернутися до змісту
Лікування і профілактика загострень
Кожна чергова спалах хронічного недуги погіршує стан нирок, так як запальний процес охоплює все нові тканини. При загостреннях пієлонефриту лікування спрямоване в першу чергу на усунення причини, з-за якої порушений відтік сечі хворих нирок. Для цього проводиться видалення каменів з них, лікування аденоми передміхурової залози, циститу і т. п. Чим швидше буде нормализовано виведення сечі, тим ближче перемога над інфекцією.
Антибактеріальна терапія проводиться тривалими курсами з застосуванням антибіотиків, сульфаніламідів, нітрофуранів, а також препаратів, що надають протизапальну, судинорозширювальну, сечогінну дію. При цьому важливий посилений питний режим для промивання нирок.
x
Широко використовуються і можливості фітотерапії. Листя берези, петрушка, ялівець – відмінні діуретики, листя мучниці і брусниці – дієве протизапальний засіб, часник і ромашка – природні антисептики. Популярний препарат Канефрон Н» (Німеччина) представляє собою комплекс екстрактів розмарину, золототисячника, любистка.
Якщо консервативне лікування не дає ефекту, проводять дренування нирки, а при атрофії паренхіми з-за великого гнійного процесу доводиться її видаляти.
Щоб не допустити хронічної ниркової недостатності, втрати органу, дуже важливо профілактувати загострення пієлонефриту.
x
Для цього слід ліквідувати найменші вогнища інфекції, як тільки вони виникають в організмі.