Гломерулонефрит хронічний: ознаки, форми, лікування

Серед ниркових патологій гломерулонефрит займає не останнє місце. Захворювання може протікати в хронічній або гострій формі. Хронічним гломерулонефритом прийнято називати імунне запальне захворювання клубочкового апарату нирок, який прогресує з кожним днем. Хвороба може призвести до розвитку ниркової недостатності. Гемодіаліз або трансплантація органу можуть стати неминучими наслідками захворювання. При відсутності лікування хронічний гломерулонефрит може розвиватися далі і вести до серйозних патологій і летального результату.

Лечение гломерулонефрита

Етіологія ниркової патології

Хронічний гломерулонефрит розвивається з причин, серед яких наступні:

  • наявність в організмі хронічних вогнищ інфекцій (гайморит, холецистит, пародонтит);
  • виявлення нефритогенных штамів стрептокока;
  • персистирующие вірусні інфекції (грип, гепатит, вітряна віспа, краснуха);
  • спадкова схильність (пояснюється порушеннями на рівні клітинного імунітету);
  • лікарська або алкогольна інтоксикація, вакцинація;
  • різноманітні иммуновоспалительные захворювання (васкуліт, вовчак);
  • ниркові дисплазії.

Строение почкиПерераховані вище причини захворювання є основними, але є і другорядні. Хронічний гломерулонефрит вражає нирки через переохолодження організму і зниження опірності на тлі інфекційних захворювань.

Патогенез хвороби протікає наступним чином: клітини запального інфільтрату виділяють медіатори, які призводять до утворення цитокінів. Останні надають руйнівний вплив на структуру ниркових клубочків, що поступово призводить до їх склерозування, а також розвитку інших захворювань внутрішніх органів. Хронічний гломерулонефрит може бути небезпечний не тільки для нирок.

В перебігу захворювання виділяють фази ремісії і загострення. Від повільно прогресуючого нефриту людина може страждати близько 7-10 років.

Повернутися до змісту

Форми і симптоми хронічного гломерулонефриту

У медицині виділяють такі форми хвороби:

  • латентна;
  • гіпертонічна;
  • гематуричний;
  • нефротичний;
  • змішана.

Симптоматика по-різному проявляється в залежності від виду хронічного гломерулонефриту.

Консультация врачаЯкщо у пацієнта діагностували латентний гломерулонефрит, ознаки захворювання не є чітко вираженими. Спочатку трохи підвищується артеріальний тиск. Для цієї форми характерний ізольований сечовий синдром без набряклості. Для зазначеної патології характерно поступово прогресуючий перебіг. Пацієнт може залишатися працездатним, але при цьому перебувати під постійним лікарським наглядом.

Гіпертонічна або гіпертензійна форма характеризується не тільки сильним підвищенням тиску, але і серцевою астмою, а також гіпертрофією лівого шлуночка. Набряклість так само, як і в першому випадку, проявляється слабо. Ця патологія спостерігається тільки у 20% пацієнтів і протікає досить пасивно. Діагностувати хронічний гломерулонефрит з-за відсутності набряків вдається не відразу.

Хворі з нефротичним синдромом страждають від вираженої протеїнурії, зниження діурезу і значного підвищення щільності сечі. Тахікардія, розвиток плевриту, невгамовна спрага і характерні набряки – ось основні симптоми нефротической форми гломерулонефриту. У 30% випадків хвороба починає протікати стрімко і може призвести до серйозних наслідків, аж до недостатності функціонування органу.

Гломерулонефрит при беременностиХронічний гломерулонефрит в гематурической формі зустрічається доволі рідко – лише в 10% випадків від загального числа захворювань. Постійна гематурія, макрогематурія і анемія – основні ознаки подібної хвороби. Набряклість практично не спостерігається. Згідно з відомостями з медичної практики, ця форма нефриту протікає сприятливіші інших і рідко веде до ниркової недостатності і серйозних патологій.

Гіпертонічна і нефротичний форми можуть протікати з найбільш небезпечними для людини наслідків. Але зустрічається ще змішана різновид гломерулонефриту, тобто одночасне прояв ознак вищевказаних захворювань. Правда, вона виявляється лише в 5% випадків. Відрізняється прогресивним і швидким плином. Неминуче призводить до ниркової недостатності.

Повернутися до змісту

Діагностика хронічного гломерулонефриту

Общий анализ мочи для диагностики гломерулонефритаДля отримання точної клінічної картини захворювання проводять необхідні діагностичні дослідження. Висновки робляться на основі отриманих результатів аналізів. Загальний аналіз сечі – це головний метод для виявлення симптомів ниркового запального процесу. Виявляється число лейкоцитів, еритроцитів, білка, визначається зміна питомої ваги і щільність сечі. Для того щоб оцінити працездатність нирок, беруть спеціальні проби Реберга та Зимницьким.

Потім потрібно загальний аналіз крові. При хронічному гломерулонефриті діагностується вміст кров’яних тільцях антигиалуронидазы і антістрептокінази. Їх підвищений вміст говорить про розвиток гіперхолестеринемії і диспротеинемии.

Проведение УЗИ почекЯкщо хронічний гломерулонефрит протікає надто активно, проводять ультразвукове дослідження нирок, щоб чітко визначити ступінь руйнування органу. При склерозировании ниркової тканини відбувається зменшення розмірів органу, що обов’язково виявляється за допомогою УЗД. Для визначення ступеня ниркової дисфункції застосовуються такі методи, як пієлографія, урографія, нефросцинтиграфия.

Нерідко в амбулаторних умовах медичні фахівці відправляють пацієнтів на електрокардіограму і УЗД плевральних порожнин. Ці методики дозволяють виявити характер протікання хвороби (з ускладненнями або без). Важливу роль відіграє і диференціальна діагностика, завдяки якій можна відрізнити хронічний гломерулонефрит від аналогічних по симптоматиці захворювань. Для цього проводять біопсію нирки. За допомогою цього методу можна виявити форму хвороби і визначити, на якій стадії вона знаходиться.

Повернутися до змісту

Лікування та профілактика хронічного гломерулонефриту

Зазначене захворювання піддається лікуванню, особливо при першому виявленні симптомів. Після проведення діагностики пацієнту призначається лікування для позбавлення від набряків і зниження артеріального тиску, а також запобігання розвитку гострої ниркової недостатності.

Острые боли в области поясницыХворому обов’язково потрібно дотримуватися особливий клінічний режим і обмежувати себе в прийомі деяких страв. Медичні фахівці призначають ще й медикаментозне лікування при хронічному захворюванні.

Правильний режим залежить від клінічних проявів гломерулонефриту. Кому-то необхідно уникати надмірних фізичних і психічних навантажень, переохолодження організму. Передбачений обов’язковий двогодинний денний відпочинок. При прояві простудних симптомів хворому в обов’язковому порядку призначається загальний аналіз сечі. При різкому погіршенні самопочуття його потрібно госпіталізувати.

Дієта зазвичай залежить від форми хронічного гломерулонефриту. При ізольованому сечовому синдромі рекомендується знизити споживання кухонної солі до 10-15 г на добу. Не слід зловживати наваристими м’ясними бульйонами, а краще від них відмовитися. При гіпертонічному і нефротичному синдромі норма споживання солі на добу не повинна перевищувати 6 р. Якщо ж набряклість все одно буде проявлятися, буде потрібно зниження норми до 4 р. Що стосується вмісту білка в їжі, то рекомендована доза – не більше 1 г на 1 кг маси тіла пацієнта. За вмістом білка необхідно стежити вже при перших проявах небезпечного захворювання. А ось прийом рідини повинен бути збільшений до 2 л на добу.

Польза "Курантила" при гломерулонефритеМедикаментозна терапія включає в себе:

  • прийом препаратів, що пригнічують імунне запалення (глюкокортикостероїди);
  • протизапальні засоби;
  • препарати для поліпшення мікроциркуляції в нирках (курантил, фенілін).

Лікарські засоби допомагають значно відстрочити виникнення ниркової недостатності. Але їх прийом повинен бути постійним. Дозування і конкретне розклад прийому складаються лікарем. Не можна самостійно використовувати ті чи інші препарати без призначення.

Якщо хворий перебував у стаціонарі, його можуть виписати при поліпшенні стану і спостерігати за ним амбулаторно. Амбулаторне спостереження передбачає відстеження функціональності нирок пацієнта шляхом здачі аналізів. Важливо раціональне лікування простудних захворювань під медичним наглядом.

При вираженій протеїнурії та ізольованому сечовому синдромі рекомендується більше часу проводити на кліматичних курортах в Криму, Ашхабаді, Бухарі. Там розташовуються спеціальні санаторії для лікування хворих хронічним гломерулонефритом. Правда, жаркий клімат не показаний при підвищеному артеріальному тиску і серйозних проявах симптомів недостатності. Загальна тривалість санітарно-курортного лікування не повинна перевищувати 1,5 місяці в рік.

x

Профілактика захворювання має особливу важливість, оскільки дозволяє знизити небезпека порушення функції нирок. З цією метою хворий повинен кілька разів на рік відвідувати гастроентеролога, кардіолога, уролога, ревматолога, стоматолога та інших лікарів. Не завадить раціональне загартовування, застосування спеціальних сироваток і вакцин. Але додаткові лікарські засоби не можуть бути використані без консультації з медичним спеціалістом. Важливо, що серйозна хвороба піддається лікуванню.

Sharing is caring!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *