При будь паразитарної інвазії потрібно спрямоване лікування, бичачий ціп’як не є винятком з правила. Навіть серед інших представників великої групи стрічкових черв’яків бичачий ціп’як є справжнім гігантом, так як його представники за час своєї дуже довгого життя можуть досягати 10 м довжини. Нерідкі випадки, коли при паразитарної інвазії такого типу тіло хробака повністю забиває кишечник, викликаючи кишкову непрохідність, що є досить небезпечним станом.
В силу широкого поширення сільського господарства і повсюдного розведення великої рогатої худоби ці паразити зустрічаються майже скрізь, причому якщо у корів в середній смузі личинки хробака селяться переважно в м’язових тканинах, то в північних оленів вони можуть обживатися навіть в головному мозку. Зараження бичачим цепнем і перетворення личинки на дорослу особину в організмі людини є окремим захворюванням — тениаринхозом.
Особливості зараження бичачим цепнем людини
Бичачий ціп’як має довге лентовидное тіло, що складається з величезної кількості члеників, тобто проглоттид, а також голівки, що має присоски для кріплення до стінок тонкого кишечника. Між основним членистим тілом черв’яка і головкою є шийка. Саме в районі шийки хробака відбувається його ріст і утворення нових члеників. Бичачий ціп’як з-за свого паразитичного способу життя має атрофированную травну систему і майже не має нервових волокон, тому органи почуттів у цього паразита розвинені дуже слабо.
Однак висока виживаність цього організму досягається за рахунок високорозвинутої статевої системи, елементи якої присутні в кожному членику дуже довгого тіла. У кожному зрілому членику міститься близько 140 тис. яєць. Всередині зрілих яєць міститься зародок, тобто онкосфера. Бичачий ціп’як є биогельминтом, тобто за своє життя він змінює кілька разів господарів. Проміжними господарями цього паразита є різні види великої рогатої худоби, в той час як остаточним господарем, як правило, є людина.
Як правило, яйця цього виду гельмінта потрапляють до проміжного господаря разом з кормом і поселяються в сполучної тканини і м’язових волокнах. Приблизно через 4 місяці після зараження яйце трансформується в личинку. Заражене м’ясо тварини стає небезпечним для людини. Утворена в м’язових волокнах великої рогатої худоби личинка живе приблизно 8-9 місяців, після чого гине, в разі якщо не потрапляє в організм остаточного хазяїна.
Як правило, зараження людини бичачим цепнем відбувається внаслідок вживання недостатньо обробленого зараженого м’яса великої рогатої худоби.
У більшості випадків людина заражається через вживання напівсирого м’яса, а також фаршу. Потрапляючи в тонкий кишечник, личинка випускає присоски і прикріплюється до його стінки. Приблизно через 3 місяці личинкова форма перетворюється на статевозрілу особину і починає виробляти яйця, які потім виходять з калом.
Патогенна дія і симптоми ураження бичачим цепнем
Механізм впливу бичачого ціп’яка на організм людини має одразу кілька напрямків. У першу чергу варто згадати про механічному впливі, що спостерігається через активності члеників і присосок. Це вплив нерідко викликає порушення моторної і секреторної функції, а крім того, може провокувати катаральне запалення слизової оболонки кишечнику.
Враховуючи, що в організмі людини можуть жити відразу кілька дорослих особин бичачого ціп’яка, ці організми можуть своїми тілами порушувати прохідність кишечника, що може спровокувати запальні процеси і проблеми зі стільцем. Під час своєї життєдіяльності ціп’як споживає значну кількість поживних речовин, що може стати причиною значного їх дефіциту в організмі людини.
Симптоматичні прояви ураження людського організму надзвичайно різноманітні. Найбільш характерною ознакою є виділення з калом відокремлених від тіла хробака дозрілих члеників. Приблизно через 2 тижні після зараження цепнем більшість хворих починають скаржитися на нудоту, печію і важкість у животі. Після закінчення 2 місяців після зараження у хворих спостерігається порушення випорожнення у вигляді діареї. Після більш тривалого періоду наявності цієї паразитарної інвазії можуть з’являтися ознаки інтоксикації, інтенсивні болі в животі, зменшення маси тіла, збільшення апатиту. До поширених симптомів ураження центральної нервової системи внаслідок впливу хробака на організм відносяться:
запаморочення;- головні болі;
- непритомність;
- загальна слабкість;
- порушення сну;
- судоми.
У деяких хворих також спостерігається поява зайвої сенсибілізації, тобто розвиток алергічних реакцій на різні види алергенів. Паразитування бичачого ціп’яка в організмі людини може викликати ряд ускладнень, в тому числі еозинофілію, анемію, панкреатит, холангіт та апендицит.
Діагностика і методи лікування тениаринхоза
Враховуючи, що симптоматичні прояви наявності бичачого ціп’яка в організмі людини не дуже інтенсивні, за наявними проявами складно визначити паразитарну інвазію. Для постановки діагнозу лікар в першу чергу проводить збір анамнезу, причому з’ясовує не тільки те, на що скаржиться хворий, але і мало місце вживання в їжу погано обробленого м’яса тварин, які є проміжними господарями.
Крім того, нерідко проводиться копрограма і овоскопия. Для виключення різних хвороб крові може бути призначено проведення загального аналізу крові. Для виявлення локалізації дорослої особини бичачого хробака може проводитися рентгенографія черевного відділу. При постановці діагнозу дуже важливо виключити дифілоботріоз і теніоз.
Лікування бичачого ціп’яка проводиться з допомогою протипаразитарних препаратів і деяких народних засобів. Потрібно враховувати, що всі протипаразитарні препарати є високотоксичними, тому застосовувати їх можна тільки за погодженням з лікуючим лікарем у вказаній ним дозуванні. Народні засоби можуть використовуватися лише в якості додаткових коштів, але лікувати тільки ними зараження бичачого ціп’яка не варто. До найбільш поширеним протипаразитарний засобів, що використовуються для виведення бичачого ціп’яка, відносяться:
В якості рослинного підсилювача нерідко рекомендується прийом екстракту чоловічої папороті в капсулах і насіння гарбуза. У цих рослинних компонентах містяться рослинні отрути, які не завдають шкоди організму людини, але при цьому небезпечні для різних паразитів. За кілька днів до проведення дегельмінтизації хворому слід перейти на бесшлаковой дієту, причому дотримуватися її слід і під час лікування.
Для того щоб харчування сприяло усуненню паразитів, слід повністю виключити з раціону важку їжу, в тому числі все смажене, солоне, жирне, солодке і копчене. Раціон повинен складатися з нежирних супів, бульйону, рису, гречки, пісної риби, кисломолочних продуктів, компотів, чаю і киселя. При цьому перед і під час лікування від бичачого ціп’яка варто повністю виключити з раціону абрикоси, виноград, молоко, газовані напої, персики, малину, аґрус, часник, капусту, буряк, щавель, бобові, шоколад, кава та алкогольні напої. Їжу слід приймати 5-6 разів на день, але невеликими порціями.
x
Перед проведенням дегельмінтизації робиться очисна клізма. Приблизно через 1,5 години після прийому протипаразитарних препаратів приймається ще і послаблюючий засіб. Якщо після закінчення 3-х годин після прийому проносного засобу стільця не спостерігається, робиться очисна клізма, яка може посприяти виходу хробака з організму. Приблизно через 3-4 місяці проводиться профілактична діагностика для аналізу ефективності лікування. У разі необхідності потрібний повторний курс лікування. Профілактика зараження паразитом досить проста і полягає в правильній обробці м’яса перед вживанням в їжу.